Заповіт чи договір дарування? Це одне з найбільш поширених запитань, на яке доводиться відповідати в нотаріальній практиці. Адже не всім громадянам достатньо зрозумілі ці юридичні терміни і в яких життєвих ситуаціях їх краще застосовувати.
Заповіт
Заповіт – це особисте письмове розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Громадянин може заповісти своє майно (в тому числі обов’язки) не лише особам, які перебувають з нею у сімейних чи родинних відносинах, а й будь-якій іншій фізичній та/або юридичній особі, іншим учасникам цивільних відносин.
Варто зазначити, що в заповіті особа може не лише заповісти своє майно спадкоємцям, яке перейде їм у власність після її смерті, а й позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. Це не стосується малолітніх, неповнолітніх, повнолітніх непрацездатних дітей, непрацездатну дружину (чоловіка) та непрацездатних батьків.
Дарування
Що стосується договору дарування, то відповідно до нього одна сторона (дарувальник) передає іншій стороні (обдаровуваному) БЕЗОПЛАТНО майно у власність. Договір дарування нерухомого майна підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню. Договір укладається за місцем розташування такого майна або за місцем реєстрації проживання однієї із сторін.
Відмінності
У чому полягають відмінності заповіту та договору дарування?
По-перше
Момент переходу права власності на майно. За заповітом майно переходить у власність спадкоємця (спадкоємців) лише ПІСЛЯ смерті особи, яка склала заповіт. І переходить воно не автоматично. Спадкоємці до спливу 6-ти місячного строку з дня смерті особи (якщо вони разом з нею не проживали і їх місце проживання не було зареєстровано за однією адресою) повинні звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. А після 6 місяців з дня смерті померлої особи вони мають право отримати свідоцтво про право на спадщину, відповідно до якого стануть повноправним власником.
При укладенні договору дарування перехід права власності до нового власника здійснюється ОДРАЗУ після нотаріального посвідчення договору дарування та державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав.
По-друге
Особа, яка склала заповіт ЗАВЖДИ може його скасувати чи скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.
З договором дарування так не вийде, адже з моменту прийняття подарованого майна новий власник (обдаровуваний) набуває право власності на нього.
По-третє
Заповіт – це односторонній правочин, тому для його посвідчення до нотаріуса повинна особисто звернутися ЛИШЕ особа, яка має намір скласти заповіт.
Для посвідчення договору дарування – обов’язкова присутність та волевиявлення ОБОХ СТОРІН (дарувальника та обдаровуваного).
По-четверте
При посвідченні заповіту від особи, яка має намір його скласти, не вимагається подання доказів, які підтверджують її право на майно, що заповідається. Його у неї на момент складення заповіту може й не бути, право власності на це майно вона може набути в майбутньому.
При укладенні договору дарування особа повинна бути власником майна, яке має намір подарувати, та мати у наявності документи, які підтверджують це право.
По-п’яте
При укладенні договору дарування власником майна стає особа, якій це майно дарується.
При наявності складеного заповіту, може виявитися так, що особа, на яку складено заповіт, в кінцевому результаті не буде одноособовим власником. В такому випадку право на заповідане майно матимуть інші особи, які не зазначені в заповіті. Мова йде про обов’язкову частку у спадщині. Якщо на момент смерті особи, яка склала заповіт, будуть живими її малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна дружина (чоловік) та непрацездатні батьки, то вони також мають право успадкувати майно, зазначене в заповіті, а саме половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.
Як бачимо, відмінностей досить багато. Тому при складенні заповіту чи укладенні договору дарування обов’язково зважайте на ці особливості та консультуйтеся у нотаріуса.
Ми роз’яснюємо Ваші права, а рішення, яким способом розпорядитися своїм майном приймаєте Ви.
Залишити відповідь